Цьогоріч чернівецькі художники створюють чотири велетенські авторські писанки, які прикрасять площу Центральну. Одна з них – «Сонечко». Її створила директор Чернівецької художньої школи ім. М. Івасюка Тетяна Гакман.
– Уперше беру участь у такому проекті, це дуже цікаво, – розповідає «Погляду» пані Тетяна. – Спочатку, коли ми побачили те яєчко: сіреньке і досить велике, то дещо здивувалися і не могли зрозуміти за що братися. Але завжди є початок і, зрештою, принципи написання велетенської писанки такі ж, як і маленької традиційної. Подумала, що хочу вкласти, яку думку, які символи там мають бути. Зробила ескізування і помаленьку почала працювати. Завершила через два тижні. Доводилося знаходити вільний час, а його не так багато у директора школи, до того ж займаюся викладанням. Тож займалася створенням писанки і в суботу, і в неділю. Фарби взяла акрилові, лягали вони добре. Правда, спершу загрунтували білим акрилом той сірий пластик.
– Займалися у житті писанкарством?
– Звичайно, ще з дитинства. Як і у всіх українських родинах уперше познайомилася з писанкою в сім’ї. Потім продовжила цікавитися писанкарством у Вижницькому художньому училищі та в музеї «Писанка», що в Коломиї. Також завжди старалася написати свої писанки до чудового світлого свята – Великодня. Окрім традиційних, створювала творчі цікаві писанки в різних авторських техніках. Пам’ятаю, свою першу писанку написала у 12 років з подачі бабусі, вона писанкарством займалася фактично підпільно в той час, за радянщини.
– Що для Вас означає писанка?
– Для мене писанка – це вагомий символ в який вкладається усе, що пов’язано з бажаннями людини, чого вона хоче отримати від життя, родини, дітей… Усе вкладається в цю писанку і, гадаю, все здійснюється! Найприємніше було, коли моя учениця ВПХУ №5, де я свого часу викладала упродовж шести років, подарувала мені іменну писанку. Вона написала: Тетяні Іванівні з такими то побажаннями. І ця писаночка досі зберігається, вона займає почесне місце вдома і донині несе позитивний заряд!
– А який посил Ви вклали в писанку, яку написали спеціально для містян?
– Моя писанка символізує нашу квітучу і багату Україну. Символи безкінечників в кольорах прапору України, блакитно-жовтих, то символ неперервності життя, миру. Також присутні символи плодоріддя, достатку, урожаю. У центрі кожної зі сторін – велика восьмикутна зірка, що символізує Сонце і також безкінечники із засіяним полем… Загалом, задумка така: Україна вічна, безкінечна, плідна і красива, як Сонце!
– Розкажіть про себе і батьків, як вирішили поєднати своє життя з мистецтвом?
– Народилася в Чернівцях. Батьки – з Хмельниччини. Мама була бухгалтером, пропрацювала на «Кварці» 35 років, а нині покійний батько – інженером-електриком. Він був дуже розумним, навіть мав з десяток своїх запатентованих раціоналізаторських винаходів. Загалом, у нас була звичайна любляча сім’я. Від тата взяла раціоналізаторське мислення, особливо гостро це відчуваю, коли у нестандартних ситуаціях знаходжу можливості вирішення складних питань. Від мами – любов, доброту, чуйність. Якщо батько більше споглядав і направляв, то в мамі завжди знаходила підтримку. Мама народилася 1942 року, її спідкала нелегка доля. Але вона дуже обдарована у мене, досі вишиває і малюванням займається, у неї це закладено від природи. Просто колись вона не мала можливості у собі це розвивати. Але я їй дуже вдячна за те, що вона для нас з братом вкладала все, що могла. Пам’ятаю, коли вступила у художню школу, то навчання вартувало недорого, але матеріали завжди були дороговартісними. І як би не було важко, вона знаходила коробку ленінградської акварелі і справжні пензлі з волосу білки та колонка. Це був дуже-дуже дефіцитний товар, але в мене це все було. І книжки, які потрібні були. Так що я дуже вдячна батькам за можливості.
Це мій вибір, поєднати своє життя з мистецтвом. Скільки себе пам’ятаю – малювала. Мала несамовитий потяг до творчості. Любила зображати людей і пробудження природи навесні. Також захоплювалася моделюванням і шиттям. Можливо, могла б стати модельєром, якби продовжила це заняття. Щодо моїх творчих робіт, то у моєму доробку також є гобелени, адже закінчила відділення «Художнє ткацтво» Вижницького училища прикладного мистецтва.
