Цей святий відомий під ім’ям Феодор Трихина. Дивне прізвисько в перекладі з грецької означає “Власяничник”. Справа в тому, що праведник завжди носив тільки грубий, витканий з волоса одяг.
Історія не дає нам свідчень про те, в який період жив преподобний. Але відомо, що він був аскетом і ніс чернечий подвиг в одному з Фракійських монастирів. Ще за життя святого Господь наділив його можливістю творити чудеса і зцілювати. Навіть після смерті подвижник продовжував служити Богові і людям. Святим миром від мощей преподобного Феодора зцілювали хворих та виганяли бісів.
Кіпрської ікони Божої Матері
Ікона Божої Матері Кіпрської. В 392 році на острові Кіпр в місці поховання Святого Лазара відбулося набуття чудотворного образу Богородиці. Через деякий час там був влаштований монастир Ставруні, а ікона зайняла місце на брамі храму, який побудували спеціально для неї. Збереглися оповіді про нерозумного аравійця, який випустив стрілу в світлий образ.
Вона пронизала коліно Божої Діви, з рани потекла кров. Переляканий аравієць втік, але смерть за святотатство знайшла його через деякий час.
На іконі зображена Богородиця з Дитиною, яку оточують з двох боків Ангели з пальмовими гілками. На полях зображені мучениця Фотинія та священомученик Антипа. Списки з Кіпрської ікони також прославилися чудесами.
Володимирської ікони Божої Матері
Володимирська ікона Божої Матері багато разів рятувала нашу країну від бід. Тому в її честь було встановлено велику кількість православних свят. Одним із таких свят є день порятунку Москви від нашестя татар в 1521 році. Відзначається він 21 травня (3 червня).
Потрібно сказати, що Володимирська ікона Божої Матері є головною і найбільш шанованою з усіх російських ікон. На ній зображена Богоматір, що тримає на руках немовля Христа. Написана вона була в XII столітті.
Згідно з церковним переданням, була написана ця ікона була Святим Євангелістом Лукою. Приблизно до середини V століття вона залишалася в Єрусалимі. Потім вона була перевезена в Константинополь. В Росії, до Києва з Візантії дану ікону доставили на початку 12 століття (близько 1131), в якості подарунка Юрію Долгорукому. Там ікона була встановлена в жіночому Вишгородському монастирі, розташованому під Києвом.
Історія Володимирської ікони Божої Матері
Сильніше всього почитати Володимирську ікону Божої Матері почали за часів правління великого князя Андрія Юрійовича Боголюбського (близько 1110-1174), який був сином знаменитого великого князя Юрія Долгорукого, засновника Москви.
Без згоди батька в 1155 році він прийняв рішення залишити свій уділ і виїхати в Ростово-Суздальську землю. До речі, прозваний так цей князь був за те, що був боголюбивим людиною. Перед дорогою він захотів узяти з собою ікони. Так він і дізнався про Володимирської ікони Божої Матері. До того часу вона вже 3 рази покидала своє місце.
Перший раз вона якимось чином опинилася посеред церкви, вдруге вона була повернена до вівтаря, в третій раз ця ікона знову стояла окремо поза престолу. Після цього незвичайного розповіді князь пішов у церкву, щоб поглянути на ікону. Молячись перед нею, князь просив Богородицю бути заступницею Ростово-Суздальських земель, які повністю віддавав під владу Богородиці. Відправившись до нового місця свого правління, князь взяв цю ікону з собою.
По дорозі ікона створила чимало чудес, остаточно переконавши князя в правильності його вибору. Найбільш значущим з цих чудес можна назвати явище князю Божої Матері. Ця подія сталася поблизу міста Володимира. Княжі коні, які везли ікону, раптом несподівано зупинилися і не хотіли йти далі. Нові коні теж не захотіли рухатися далі. Богородиця з’явилася князю вночі, в той час, коли він здійснював молитву. Вона оголосила йому, що ця ікона повинна знаходитися в місті Володимирі. Тому князь і вирішив зробити столицею нового князівства саме це місто.
Андрій Юрійович наказав на честь Божої Матері побудувати Успенський собор, який є сьогодні однією з головних визначних пам’яток цього міста. Він є головним кафедральним собором Володимирської єпархії.
А сама чудотворна ікона була оточена особливим шануванням. Князь виділив собору “десятину”. Літопис особливо підкреслює, що цей собор був збудований з каменю. Князь наказав прикрасити ікону великою кількістю золота, срібла, а також іншими коштовностями.
Місто Володимир став новою столицею Північно-Східної Русі. Навколо цієї ікони в даному регіоні і почалося особливе шанування Пресвятої Богородиці, яке потім стало невід’ємною частиною російської православної свідомості.
