Два роки тому до Чернівців приїжджали уповноважені з прав людини. Фахівці проїхалися інтернатами, психлікарнями та місцями несвободи. З того, що найбільше запам’яталося з їхніх звітів – найгірші умови утримання чоловіків у Чорторийському психоневрологічному інтернаті та відносно комфортне СІЗО у Чернівцях.
Про це повідомляє Буковинська правда bukpravda.cv.ua з посиланням на телеканал ТВА.
– За результатами таких моніторингових візитів, ми надаємо свої рекомендації, які в принципі є обов’язковими до виконання. І їх мають виконувати. Іноді невиконання залежить від того, що слабке фінансування з держбюджету, але тоді ми разом із органами звертаємося до Кабінету Міністрів, – пояснила Олена Смірнова, заступниця керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Аби контролювати дотримання прав людини, у Чернівцях планують створити регіональне представництво інституції. Це, кажуть, допоможе захистити тих, кого обдурили чи покинули напризволяще у нестерпних умовах лікування або ж проживання.
– Крім того, у нас є можливість знайомитися з усіма матеріалами кримінальних проваджень. І коли іноді Генпрокуратура, для того, щоб приховати якісь свої порушення, та й узагалі правоохоронні органи чи поліція, слідчі починають розповідати, що це таємниця слідства і ми вам нічого не можемо показати, то ми їм завжди роз’яснюємо, що якщо ви мені не хочете надати матеріали чи відповідь і відреагувати, то ми просто прийдемо до вас та піднімемо всі матеріали справи, – наголосила Олена Смірнова, заступниця керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Відтак ті повноваження, які мають фахівці, кажуть місцеві активісти та благодійники, згодяться у Чернівцях. Люди переконані, хоча б знати свої права – це вже дуже важливо.
– Якщо взяти конкретно ВІЛ-інфікованих, то це буде дуже корисно для них, бо ці люди скрізь – і в інтернатах, і в тюрмах, і ми цим займаємося, ми їдемо та відстоюємо їхні права, – розповів Віктор Третьяков, юрист Чернівецького товариства людей, які живуть зі СНІД.
І якщо проблема із поганим медустаткуванням для аналізів чи препаратами для ВІЛ-інфікованих, у порівнянні з минулими роками, зникає, то порушення прав пацієнтів щодо конфіденційності іноді трапляються.
– Якщо ми зі смертю вже більш-менш змирились, бо цю зупинку ніхто з нас не проїде, то ті страждання та довгі муки, які цьому передують, не побажаю ні ворогу, ні тому, хто приймає рішення, – запевнив Віктор, ВІЛ-інфікований.
– Ну, ми знаємо, що близьке оточення не карають, але лікарів можна притягнути до кримінальної відповідальності, – зазначив Віктор Третьяков, юрист Чернівецького товариства людей, які живуть зі СНІД.
Втім, зазвичай усе обходиться доганою, каже пан Віктор. Не менше проблем мають із соціалізацією люди з обмеженими можливостями. Пан Іван розповідає, люди із вадами зору багато кому в місті заважають. Мовляв, їхні звукові світлофори не дають спати мешканцям будинків. І подібних незручностей, – каже голова обласного УТОСу чимало.
Втім, і це ніщо у порівнянні з забезпеченістю інвалідів.
– Усе, що передбачено для інвалідів по зору, воно дуже часто не виконується. Це, мабуть, пов’язане з відсутністю коштів, іноді й уваги до інвалідів, – припускає Іван Фустрига, голова Чернівецького обласного товариства УТОС.
Тож, чи гріє руки хтось на людській біді і немочі, першими з’ясовуватимуть вже не часто корумповані правоохоронці, а уповноважені з прав людини.
– Востаннє, коли люди отримували засоби реабілітації, це було у 2012 році, – сказав Іван Фустрига, голова Чернівецького обласного товариства УТОС. – А мали б раз на рік, – каже Іван Фустрига.
Втім, чи то справді держава забула про буковинських нужденних – тепер уже справа уповноважених із прав людини.
