“В Україні до тварин ставляться, як до речей, – каже активістка зоозахисної організації FERIK Тетяна Гайдамака. – Людина може взяти собаку, а через якийсь час – “відвезти в село”, прирікаючи на бродяжництво та небезпеку. Основна причина стрімкого зростання кількості собак на вулиці – це неправильне поводження людей з тваринами і відсутність стерилізації. В Європі та Америці ці два пункти давно головні. Якщо тварина не є племінною особиною з родоводом, то господар зобов’язаний стерилізувати її відповідно до Конвенції про гуманне ставлення до тварин. А у нас багато хто не стерилізує, нібито піклуючись про здоров’я тварини. Але це дурниці! На щастя, останнім часом в Україні з’явилося безліч волонтерів, які займаються цією проблемою”.
Науковці голосом зоозахисників кричать, що фізична розправа не вирішує проблему контролю за кількістю безпритульних тварин: отруєння НЕ зменшує загальну кількість собак чи котів в районі в довгостроковій перспективі. Вбивство НЕ виріщує проблеми з захворюваннями і вбивство це, зрештою, ДОРОГО!
Безпритульні тварини – це результат, а не джерело проблеми. Проблему спричинили люди, спочатку взявши в дім тварину, а потім відмовившись від неї, а далі проблемою стало неконтрольоване розмноження тварин.
Однозначно, проблему безпритульних тварин потрібно виріщувати. Найефективніше це робити через створення центрів зоозахисту на базі існуючих ветеринарних клинік. До клініки привозитимуть безпритульних тварин для лікування, стерилізації, маркування і пошуку домівки з господарями для кожної тварини. Найкраще, якщо вдається пристоїти по домівках усіх здорових тварин (і в деяких громадах розвинутих країн це виходить). Проте, цей процес потребує часу, місця і ресурсів для тимчасовго перебування тварин, тому потрібні притулки для тварин.
Безпритульні тварини з точки зору європейця – це погано з усіх точок зору. По-перше, це відлякує потенційних туристів, тому що на відміну від України, у себе в країнах вони цього не зустрічають. Їм це хоч і в дивину, але вкрай неприємно. Приїжджаючи до себе в країну, вони з неприхованим сарказмом радять не їздити в ці місця. По-друге, безпритульні тварини – це і небезпека поширення всяких захворювань, особливо сказу. Більш того, це і відповідальність власника тварини за те, що твоя тварина може заразити когось. Ось як розуміють проблеми з бездомними тваринами в європейських країнах.
Важливою є просвітницько-виховна функція. Це передбачає реалізацію освітніх проектів для школярів, в ході яких акцентуватимуть той факт, що домашні тварини не повинні бути показником статусу, потрібно вміти бути відповідальним за інше живе створіння, вміти дружити, а заводити тварину потрібно, взявши її з притулку, а не купувати у заводчиків.
За допомогою студентів доцільно розглянути можливість впровадження короткострокових проектів, які спрацювали в інших країнах. Наприклад, котячі кафе, де котів годують, лікують, маркують і стерилізують.
Міжнародна благодійна організація «Чотири лапи» прибула до Канева допомогти вирішувати проблему безпритульних тварин. Про це повідомляють у Черкаському прес-клубі.
Вакцинувавши проти сказу та стерилізувавши у Золотоноші більше 100 тварин – а це біля третини безпритульних тварин такого населеного пункту – всесвітньовідома міжнародна благодійна організація «Чотири лапи», що допомагає Україні вирішувати проблему безпритульних тварин гуманними методами, прибула до Канева.
– Крім стерилізації та вакцинації безпритульних тварин, у Золотоноші ми провели майстер-класи для студентів місцевого ветеринарного технікуму та уроки доброти для учнів місцевого ліцею, – зазначила директор ТОВ «Чотири лапи Україна» Олеся Лісчишина. – У Каневі плануємо провести День волонтера – коли кожен із опікунів безпритульних тварин зможе позапланово привести тварину, якою опікується, на стерилізацію та вакцинацію проти сказу (31 березня та 7 квітня). Для цього волонтерам необхідно звертатися за адресою: м. Канів, база КП “Місто», вул. Енергетиків 100 (за приміщенням поліції), телефон для довідок – 067-197-84-79 (контактна особа – Дмитро Шайдаров). У Каневі ми також плануємо попрацювати біля 2 тижнів, одночасно із вакцинацією та стерилізацією тварин здійснюючи навчання персоналу місцевого стерилізаційно-карантинного пункту.
– Стерилізаційно-карантинні пункти – на сьогодні їх уже три – на Черкащині було відкрито у рамках «Програми регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у Черкаській області на 2016-2020 роки». Вона передбачає вирішення проблеми поширення безпритульних тварин гуманними методами у рамках усього регіону, – зазначила президент Черкаського обласного благодійного фонду «Еко-Центр» Олена Литвинова. – Відкрити відразу три пункти лише за півроку дії Програми – у Катеринополі, Каневі, Золотоноші – вдалося завдяки гранту, який ми отримали від Фонду підтримки місцевих ініціатив Посольства Канади в Україні. Сьогодні ж, завдяки допомозі міжнародної благодійної організації із захисту тварин «Чотири лапи», Золотоношу, Канів та Катеринопіль буде проведено охоплено масштабним проектом стерилізації та вакцинації безпритульних тварин. Їх також буде обліковано та ідентифіковано шляхом встановлення у вухо бірки із ідентифікаційним номером.
Жорстоке поводження з тваринами, на жаль, залишається для України буденністю. Однією з причин можна назвати відсутність фактичної відповідальності за відповідні дії. Хоча Закон про захист тварин від жорстокого поводження у нас існує, але можливість притягнути винних осіб до відповідальності вкрай примарна. Та й взагалі в Україні – мізерні штрафи, які не лякають і не зупиняють кривдників тварин. Фактично за жорстоке поводження з тваринами передбачено максимальний штраф (ст. 89 КпАП) – до 357 грн. А ось за страждання, каліцтво або вбивство тварини передбачений штраф до 3400 грн або обмеження волі до 2 років (ст. 299 КК). Однак на практиці порушників до відповідальності не притягують: правоохоронні органи не хочуть займатися цим питанням, і пускають такі справи на самоплив.
