Знаний чернівецький художник Анатолій Житарюк розповів «Погляду», що торік йому пропонували взяти участь у столичному фестивалі писанок, однак він відмовився через брак часу. А цьогоріч вирішив бодай одну для Чернівців написати. Каже, писанкарством займався з раннього дитинства, допомагав мамі. До того ж чимало традиційних писанок, крашанок і дряпанок створив зі своїми підопічними, коли працював у художній школі.
– А два роки тому ми з Анатолієм Ферлетом зробили величезну, заввишки у понад три метри писанку, яка досі стоїть в одному зі скверів міста Буча Київської області, – розповідає А. Житюрюк.
– Легко було переключитися з маленьких традиційних писанок до гігантських?
– Мені надзвичайно просто! Тому що маю неабиякий творчий досвід в монументальному живописі.
– Чому вирішили зробити місту заквітчану писанку?
– Вирішив зробити писанку незвичною, щоб вона відрізнялася від загальноприйнятих традиційних, до яких люди вже звикли. Тож усіяв її квітами і назвав «Моя квітуча Батьківщина». Річ у тім, що всі ми родом з дитинства і часто у своїх спогадах повертаємося до нього. Я ж виріс серед квітів. На подвір’ї усе було устелено квітами, підвіконня були вщент заставлені маминими вазонами, з рушників на мене дивилися квіти… Моя мама дуже любила квіти, вона висаджувала їх на кожному клаптику землі, який був порожній, навіть між грядками. А бабуся взагалі усе розписувала квітами: пічку, довкола вхідних дверей та навіть стіни будинку з вулиці. Тож я і квіти – це щось нерозривне. Хочу показати людям у цій писанці те, що мені близьке і рідне. Квіти не могли залишити мене байдужими до них, вони супроводжують усе життя і часто-густо з’являються у моїй творчості в різних проявах.
– Кажуть, писанка має нести щось хороше. Який посил Ви заклали у свій витвір?
– Посил краси, доброти і гармонії. Тому що уся краса і гармонія нашого світу пов’язана з квітами. Недарма їх часто дарують на свята.
