Україна нарешті зробила крок до європейської системи контролю операторів ринку харчової продукції. Затверджено виключний перелік питань, які інспектор зможе задати під час аудиту чи інспектування виробничих потужностей.
Тож що варто про це знати критикам поновлення держконтролю, а також споживачам та бізнесу?
Суперечки навколо реформи законодавства з безпечності харчових продуктів точаться давно, оскільки стосується вона не лише Угоди про асоціацію та забаганок європейців, а, власне, життя та здоров’я українців. Водночас без її належної імплементації
Україна у будь-який момент може втратити європейський ринок, який почав відкриватися для українського бізнесу як альтернатива втраченому російському.
Природно, що вимоги в Європі – в рази вищі.
Однак це на користь як українцям, котрі отримають більші гарантії безпечності продукції, так і бізнесу – завдяки підвищенню конкурентоздатності. Оскільки відповідність європейським – найсуворішим у світі – вимогам підвищує їхні шанси на інших міжнародних ринках.
Для цього вже зроблено чимало. Так, з 20 вересня 2014 року набрав чинності новий євроінтеграційний закон про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів. І його положення поступово набирають чинності. Зокрема, це перехідні періоди для запровадження принципів нової системи контролю за безпечністю харчової продукції HACCP.
Зокрема, з 20 вересня 2016 року всі потужності, що виробляють харчову продукцію, мали запровадити гігієнічні вимоги, які є невід’ємною частиною та основою процедур, заснованих на принципах системи HACCP.
Не менші зміни відбудуться вже цього року. З 20 вересня 2017 року процедури, засновані на принципах HACCР, стануть обов’язковими для потужностей, які здійснюють діяльність з харчовими продуктами, у складі яких є неперероблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей) – сирі м’ясо, риба та молоко, яйця і т.п.
Ця вимога, наприклад, стосуватиметься потужностей з розбирання м’яса, молокопереробних підприємств, ковбасних цехів, закладів, які використовують сирі яйця, тощо.
А за рік, з 20 вересня 2018 року, ця вимога буде поширюватися на потужності, які здійснюють діяльність з харчовими продуктами, у складі яких відсутні необроблені інгредієнти тваринного походження.
І нарешті, з 20 вересня 2019 року ця вимога пошириться на малі потужності (постачають продукт кінцевому споживачу, персонал менше 10 осіб, площа – 400 кв. м або потужності, які не постачають продукти кінцевому споживачу, з персоналом менше 5 осіб).
Однак постає інше, не менш важливе питання. Закон про безпечність та якість харчових продуктів лише окреслює можливі вимоги до здійснення перевірок операторів ринку харчової продукції.
Для Європи це питання вкрай важливе, оскільки здоров’я її громадян – на першому місці, а ефективність системи держконтролю є гарантією його збереження.
Оскільки в Україні на сьогодні відсутня система контролю, аналогічна європейській, то в ЄС, м’яко кажучи, занепокоєні тим, що небезпечна українська харчова продукція потрапить на їхні прилавки. Тому вітчизняні експортери вже давно не певні щодо продовження свого “статусу” європейського постачальника.
Необхідний євроінтеграційний законопроект про державний контроль №0906 доопрацьовується спільно з депутатами та експертами до повторного другого читання. Без нього реформа не буде повноцінною. Причому тут
варто одразу зняти можливе питання про посилення зарегульованості та можливостей для корупції під час здійснення нових державних перевірок.
Кілька днів тому оприлюднено так звані “чек-листи” – вичерпний перелік питань, які інспектор зможе задати під час аудиту підприємства у рамках здійснення державного контролю.
Перший список питань стосуватиметься гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами (наказ Мінагрополітики від 06.02.2017 № 42).
Другий – вимог законодавства стосовно постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, тобто НАССР (наказ Мінагрополітики від 06.02.2017 № 41).
Тобто це форми актів, що відрізняються видом вимог, встановлених законодавством про безпечність, а також окремими показниками якості харчових продуктів, які підпадають під державний контроль, за результатами якого і складається відповідний акт.
Відповідно, перший акт щодо гігієнічних вимог повинен був почати діяти з 20 вересня 2016 року для всіх потужностей, що виробляють чи вводять в обіг харчову продукцію. Другий – з 20 вересня 2017 року – для потужностей, які здійснюють діяльність з харчовими продуктами, у складі яких є неперероблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей) та які використовують процедури, засновані на принципах HACCР.
Затвердження цих чек-листів є важливим кроком, оскільки це суттєво змінює підхід до проведення держконтролю в Україні.
То у чому ж полягають відмінності?
Перш за все, варто наголосити, що перелік питань, які державний інспектор зможе поставити під час здійснення заходу державного контролю за операторами ринку харчової продукції, буде у відкритому доступі.
Тобто бізнес точно знатиме, що інспектор зможе запитати, а що – ні, а кожну невідповідність повинен бути чітко обгрунтувати.
Наприклад, раніше цього не було, і недобросовісний інспектор, грубо кажучи, міг легко “придертися” до того чи іншого аспекту діяльності підприємства.
Тому нові переліки питань є вичерпними – інспектор не зможе нічого додати від себе, лише те, що вже є у чек-листі. Кожне питання містить посилання на конкретну вимогу законодавства.
Варто також додати, що у відповідях на питання, окрім “так”, “ні”, “не вимагається” та “детальний опис виявлених невідповідностей”, є варіант, якого раніше не було. Це – “незначна невідповідність”, яка не впливає на безпечність харчового продукту та його відповідність вимогам законодавства, не передбачає позачергових перевірок і є виключно запобіжним заходом для попередження порушення.
Тобто за цю “незначну невідповідність” оператор ринку не несе відповідальності, однак повинен виправити її.
Ще однією позитивною для бізнесу особливістю цих чек-листів є те, що вони оцінюють, наскільки оператору ринку вдалося досягти мети – дотримання законодавства у сфері безпечності харчової продукції, а не методи її досягнення, які бізнес обирає сам. Тому це також суттєво зменшує ризик корупції у процесі проведення державного контролю, а також розширює сферу відповідальності бізнесу.
Водночас для споживачів перевірки підприємств за новою системою держконтролю та відповідними чек-листами означатимуть контроль за процесом, а не продуктом.
Саме контроль на рівні процесів є найбільшою гарантією безпечності продукту. Тоді як відстежити порушення уже на етапі готової продукції дуже складно. Тому
контроль за всіма етапами процесу виробництва та реалізації харчової продукції зменшує ризик того, що до споживача потраплять небезпечні харчі.
Окрім того, впровадження в практику здійснення держконтролю відповідних чек-листів – значний плюс для вітчизняних експортерів харчової продукції до ЄС, де діє аналогічне оцінювання. Відповідно й в Україні при написанні та затвердженні списків питань орієнтувалися на максимальне врахування європейських стандартів.
Тому навіть незважаючи на відсутність еквівалентної європейській системи державного контролю, вже сам факт затвердження чек-листів є позитивним сигналом.
Що ж стосується частоти перевірки підприємств, які займаються виробництвом та реалізацією харчової продукції, то вона залежатиме від оцінки ризиків, які пов’язані з типом продукції.
Однак для того, щоб належним чином запрацювала оцінка на базі ризик-орієнтованого підходу, має бути прийнятий законопроект №0906 про державний контроль. Він також вкрай необхідний для досягнення ефективності від затвердження чек-листів та, відповідно, євроінтеграційної реформи у сфері безпечності харчової продукції.
Автори:
Любов Акуленко, виконавчий директор ГО “Український центр європейської політики”
Юрій Оглашенний, старший експерт проекту “Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні”
