26 січня польський Сейм прийняв новий закон «Про інститут національної пам’яті» (ІНП), що розширює компетенцію цієї установи з метою визначення злочинів проти польського народу. Ухвалення документа викликало міжнародний скандал, куди було втягнуто Україну та Ізраїль.
У законі йдеться про заборону згадок про «польські концентраційні табори» під час Другої світової війни. Заборонено заперечувати «злочини українських націоналістів». За порушення цих правил винним загрожує тюремне ув’язнення до 3 років та штрафи.
Незважаючи на критику з боку міжнародного співтовариства і заклики переглянути риторику щодо партнерів Варшави, 31 січня Сенат Польщі проголосував закон без змін.
Здавалося б, після візиту польського президента до України в кінці 2017 року, сторони вийшли з глухого кута у відносинах на історичному ґрунті. Насправді ж, прийняття закону з відкритою антиукраїнською позицією ще більше посилило загальну ситуацію і розкол між країнами. Аналізуємо деталі україно-польського кризи.
Про що скандальний закон
Новий закон підтримало 279 польських депутатів із 414. 5 проголосувало «проти», 130 – утрималися. Як пишуть аналітики, документ повинні були прийняти у листопаді 2017 року, але не стали робити цього через запланований візит президента Польщі Анджея Дуди до України на запрошення Петра Порошенка. У той час, коли Київ вітав подолання кризи і потепління відносин між державами, в Варшаві думали про інше.
Інститут національної пам’яті Польщі може залучати до кримінальної відповідальності такі особи, що:
- відкрито говорять про співучасть Польщі в Голокості та про «польські концентраційні табори»;
- заперечують злочини проти польського народу, вчинені «українськими націоналістами та формаціями, які співпрацювали з Третім рейхом».
Кримінально покараними, незалежно від місця перебування (не обов’язково на території Польщі), стають особи, які заперечують:
«Дії, вчинені українськими націоналістами в 1925-1950 роках, які полягають у застосуванні насильства, терору або інших форм порушення прав людини проти індивідів або груп людей, а особливо проти польського населення. Злочином українських націоналістів і українських формацій, які співпрацювали з третім рейхом, є також участь у знищенні єврейського населення та геноциді громадян Другої Речі Посполитої на території Волині і Східної Малопольщі»
Автори закону – польська правопопулістська політична сила «Кукіз’15» отримали підтримку провладної партії «Право і справедливість». Це і зробило можливим прийняти документ у такій редакції. Свою позицію автори аргументують відповідною реакцією на політику України:
«Україна ідентифікує себе зі злочинними угрупуваннями та злочинною ідеологією українського інтегрального націоналізму, яким оволодівають всі сфери суспільного і громадського життя»
Як зазначає експерт Олена Бабакова, закон буде працювати на бюджет Польщі:
«Проект відповідає чинному законодавству ЄС, а результати його застосування будуть мати позитивний вплив на польський держбюджет, який поповниться грошима від штрафів»
Реакція України
Президент України Петро Порошенко різко висловився на рахунок положень закону, який, на його думку, містить «абсолютно необ’єктивні і категорично неприйнятні» формулювання:
«Ми, перш за все, пам’ятаємо наші спільні перемоги і боротьбу проти тоталітарних режимів. Жодне політичне рішення не може замінити історичну правду. Прийнятий законопроект не відповідає проголошеним принципам стратегічного партнерства між Україною та Польщею. Закликаю Польщу до об’єктивності та діалогу»
Міністерство закордонних справ України стурбоване тим, що Польща сприймає українців «злочинними націоналістами» і «колабораціоністами третього рейху»:
«Прикро, що українська тематика в черговий раз використовується у внутрішній політиці в Польщі, а трагічні сторінки спільного історичного минулого продовжують політизуватися. Категорично не сприймаємо чергову спробу нав’язати одностороннє трактування історичних подій»
Міністр МЗС Павло Клімкін:
«Рішення польського парламенту спрямоване не на дискусію про історичну правду, а побудову історичної міфології. Завжди виступали і будемо виступати за рівноправний діалог і стратегічне партнерство з Польщею, але не сприймаємо мову заборон та обмежень і поділяємо заклопотаність наших міжнародних партнерів щодо згаданого закону. Готові до об’єктивного діалогу і спільно вивчати факти, а не міфи»
Клімкін має намір провести зустріч з главою польського МЗС Яцеком Чапутовичем у кінці лютого:
«Ми будемо розмовляти з нашими польськими друзями саме на базі наших дружніх відносин, саме так, і необхідно припинити різні спекуляції і політизацію цього питання»
Закономірно, що в результаті прийняття цього закону, конфлікт вийшов за межі українсько-польських відносин.
Реакція Ізраїлю
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху виступив з критикою документа, назвавши його необґрунтованим:
«Ніхто не може змінювати історію і заперечувати Голокост. Я доручив послу в Польщі вже в цей вечір (29 січня – прим.авт.) зустрітися з прем’єром і заявити про мій рішучий опір закону»
Після прийняття закону Сенатом Польщі, Ізраїль виступив з відповідною ініціативою: внести правки у законодавство про захист від заперечення Голокосту, що передбачає позбавлення волі до 5 років для тих, хто заперечує або вважає себе причетним до злочинів проти євреїв:
«Поляки та інші, які можуть захотіти їх наслідувати, повинні знати, що історична правда єврейського народу не продається. Багато поляків знали і допомагали машині знищення нацистів. Польська спроба переписати історію, закрити роти тим, хто пережив Голокост, є шокуючою і гідною презирства»
Позиція США
Держдепартамент США вважає, що нове законодавство матиме наслідки для Польщі. Там стурбовані, що законодавчі акти Польщі про злочини, вчинені під час Голокосту, можуть підірвати свободу слова. США закликають Польщу переоцінити законодавство, враховуючи його потенційний вплив.
Реакція Росії
Росія привітала прийняття законодавства, що забороняє «бандерівську пропаганду» в Польщі, але не задоволена польською русофобією, сказано у повідомленні першого заступника голови комітету Ради Федерації РФ з оборони Франца Клінцевича:
«Закон має вибірковий характер. Різко засуджується чужий націоналізм, пропаганда бандерівської ідеології стає кримінальним злочином, з чим ми, зрозуміло, не можемо не погодитися. У той же час робиться вигляд, що не існує «свого» націоналізму, одним із проявів якого сьогодні виступає неприкрита русофобія, що небезпечно для польського суспільства»
Відповідь Польщі
Після критики Держдепартаменту США, польський МЗС зробив заяву про справжню мету прийнятого закону:
«Закон не обмежує свободу слова, свободу проведення наукових досліджень та публікацію їх результатів, свободу історичних дискусій або художню діяльність. Його мета – боротьба з усіма формами заперечення і фальсифікації правди про Голокост»
МЗС Польщі стверджує, що ставлення до співучасті поляків у злочинах третього рейху помилкове.
Прогнози розвитку ситуації
Аналітики вважають, що в України є всі підстави для претензій польській стороні. Коментує Олена Бабакова:
«Формально діалогу фахівців (про історичну правду – прим.авт) він не перешкоджає. У тексті документа прямо вказано, що під його дію не підпадає праця вчених та художників. Також неможливо буде покарати В’ятровича чи іншого громадського діяча за вчорашні або сьогоднішні висловлювання – закон не має зворотної сили. Але Україна має всі підстави бути незадоволеною. Більшість у Сеймі банально використовувало українську позицію слабкого партнера для внутрішньої політичної гри»
Експерти говорять, що офіційному Києву варто ставитися до ситуації терпимо. Польща, незважаючи на своє бажання відійти від активної підтримки України на міжнародному та проєвропейський рівні, залишається стратегічно важливим партнером. В економіці, гуманітарних аспектах, питанні безпеки, в першу чергу, проти російської агресії. Коментує дипломат Богдан Яременко:
«В українсько-польських відносинах, виключаючи питання історичної пам’яті, значно більше позитиву, ніж негативу. На цьому і слід зосередитися. І щоб не втратити майбутнього через національну гордість, ми не повинні робити те, до чого нас підштовхують поляки, або росіяни польськими руками»
Експерти вважають, що прийнятий закон все ж буде створювати тертя між країнами. І поки ще не зрозуміло, яким чином він буде застосовуватися на практиці. Бабакова задає логічні і поки що риторичні питання:
«Що робити з промовами усіх чиновників з нагоди державних свят, які згадують про героїзм УПА в боротьбі з комуністами або нацистами? Або використання публіцистами терміну «Волинська трагедія» буде вважатися запереченням «злочинів українських націоналістів»? Якщо так, то які наслідки чекають «порушників» у разі перетину польського кордону? Як польський ІНП визначатиме вчених та художників – за дипломом чи за місцем роботи?»
Цей закон буде створювати проблеми не тільки між Україною і Польщею. За реакцією Ізраїлю і Штатів можна припустити, що дипломатичні наслідки чекають Варшаву в Європі, Німеччині та Литві.
Що стосується відносин з Америкою, інцидент не вплине на взаємодію сторін, вважає Яременко:
«Поляки побудували досить прагматичні і хороші відносини з Адміністрацією президента, в центрі яких лежить питання безпеки. Тому з огляду на те, що зараз відносини Польщі і США значно кращі, ніж з ЄС, публічних ексцесів ми не побачимо. Якщо хтось із американців і буде намагатися втручатися у ситуацію, то вони будуть робити це дуже дипломатично»
Зрозумілим є одне, напружувати ситуацію у України, або у інших польських партнерів, намірів немає. Київ стає перед черговим викликом: відстояти своє право на історичну правду без шкоди для економіки та міжнародної підтримки Варшави. У цій складній ситуації позитивом є те, що Україна не поодинці буде переконувати Польщу відійти від конфронтації на історичному ґрунті.
Марія Гелюх
