Про складнощі сучасної вищої освіти у програмі «Суть речей» на Радіо 10 розповіла директор Департаменту освіти у науки Чернівецької ОДА Оксана Палійчук
Слухачі, діти яких випускаються зі шкіл і готуються до вступу до вишів хвилюються, чи зможуть майбутні спеціалісти знайти роботу за спеціальністю, адже вже давно у суспільстві склалася думка, що вищі навчальні заклади дають лише теоретичну базу, а на роботі потрібно мати практичні навички, пише АСС
Оксана Палійчук: впевнена, що це – комплексне питання. Поки ми не матимемо професіоналів, доти не зможемо побудувати Україну. Щодо профорієнтації, то вона стартувала активно по школах, проводять дні відкритих дверей. Вони видають свої буклети, виставляють на сайтах, інформують.
Людмила Григорчук: Але наші випускники вибирають не ту спеціальність, яка подобається, а та, яка його прогодує.
Оксана Палійчук: Поки економіка наша не запрацює, поки ми цю проблему не вирішимо. Поки дитина, випускник, не буде бачити, що спеціальність буде приносити гарну зарплату, допоки буде така проблема.
Випускники вибирають ті предмети на ЗНО, які допоможуть вступити на омріяні спеціальності. А щодо програми підготовки фахівців, то вони передбачають практику. Це все грає велику роль. Іноді студент добре навчається, але оплата праці надалі, на жаль, не дозволяє залишитися в Україні. Ми маємо величезний відтік молоді за кордон. Це глобальна проблема. Ми маємо все зробити для того, в економічному плані, щоб цю ситуацію змінити. Навіть оце точкове підвищення зарплати для одних фахівців викликає дисгармонію, дисбаланс, певні настрої в суспільстві зневіри – бо одним підвищуємо, а про других забуваємо. Це питання дуже болюче. Відповісти зараз щось конкретне, механізм, що ти навчився і ти обов’язково влаштуєшся на роботу, не можу.
Людмила Григорчук: Чи все роблять наші виші для того, щоб їхні випускники отримали роботу?
Оксана Палійчук: Це певне фіаско вищої освіти. Прийнятий закон про вищу освіту не запрацював, багато чого ще не прийнято, нема механізму, як він має працювати. Багато чого там не передбачено. І наші програми підготовки – вони теж не досконалі: недостатня кількість практики і кадровий склад тих, хто викладає, їх професійний рівень, їхня професійна підготовка… тут така сама проблема, як з новою українською школою, так і з новими українськими вишами.
МОН не може одночасно реформувати всі сфери. Критикувати просто. Я неодноразово стикаюся з тим, що прошу вчителів, які діляться своїми проблемами, запропонувати, як вийти з проблемної ситуації. Але інколи це така стіна, ніби це не їхня компетенція, мовляв, «самі вирішуйте». Але ж ніхто за нас це не вирішить.
У вищій освіті є великі проблеми. Міністерство це бачить, чує, виші мають напрацьовувати, пропонувати зміни, розробляти нові програми освітні, іншого виходу з цього немає.
