На Буковину приїхала в. о. міністра охорони здоров`я України Уляна Супрун. Про це мало хто знав. Ні графіка зустрічей, ні плану відвідувань, ні протоколу, ні програми перебування пані міністра оприлюднено не було. І ніхто не здогадувався, куди і коли вона навідається.
Одні казали, що пані міністр робить правильно. Інші категорично заперечували її інкогніто на Буковині. Серед медичної спільноти останніх було значно більше за тих, хто підтримує Уляну Супрун і її спроби реформувати медичну галузь України.
Отож у Чернівці приїхала в.о. міністра. У цей день у всіх лікарнях, у всіх ФАПах та медпунктах були чистота і порядок. На видних місцях у лікарнях вивішені списки ліків, які є в наявності та видаються хворим безкоштовно. З`ясовується, у нас навіть такі ліки є! Тільки ніхто і ніколи цього не афішував. Потуги молодих лікарів-депутатів зробити гласний розподіл безкоштовних медикаментів не давали позитивних результатів. Стара і стійка система у медицині Буковини перекриває будь-які дороги нового поступу.
З подібним супротивом старого новому в.о. міністра, напевне, у жодній області України не зустрічалася. Потім у розмові з журналістами вона у цьому зізналася. Особливу увагу Уляна Супрун приділила навчанню і підготовці спеціалістів галузі. Тому й у БДМУ мала лекцію та зустрічі зі студентами і викладачами. Але чи багато дали ці зустрічі тим, хто вчиться? Уляна Супрун здивована тим, що для вступу до медичних вишів в Україні найнижчий рівень ЗНО. Спочатку це створює ажіотаж під час вступу, підвищує конкурс. І насамкінець стає основою вступу за хабарами.
– Ми міняємо цю систему, – сказала в.о. міністра. – Запитання для іспитів написані тими, хто не читає англійської мови. Цього року ми вкладаємо 50 запитань для ліцензування лікарів в Америці. Побачимо, як наші українські студенти будуть відповідати, і на базі цього мінятимемо медичну освіту та порядок ліцензування. Цього не було досі. Ми ліцензуємо медичні заклади або господарську роботу, а не саму медицину. Ліцензування вимагає відповідної якості знань. Якщо їх немає, ліцензію відбираємо. І кожних кілька років треба це проходити. По 2 роки так робити.
У зв`язку з цим Супрун таки роз`яснила, що у неї є якісна освіта і якісні знання. Бо окремі українські депутати розпускають чутки, що наша в.о. міністра не має відповідної освіти.
– У мене диплом доктора медицини. Не магістра чи спеціаліста. Бо ходила 12 років до школи, через 4 роки стала бакалавром біологічних наук, потім 4 роки медуніверситету, 1 рік інтернатури, 4 роки резиденції і т.д. Аж тоді я почала працювати повноцінним лікарем. Це довге навчання і багато клінічного стажування.
Наставники-лікарі, старіші й досвідченіші, на Заході мають за честь навчати молодь. В Україні ж навпаки – старші бояться навчати. Вони бояться нових лікарів. Бо вважають, що ті відберуть у них пацієнтів.
На прикладі доктора Козявкіна і його системи реабілітації дітей з ДЦП Уляна Супрун показала один із небагатьох позитивних прикладів передачі знань і досвіду старших молодшим. Цей лікар розробив цілу систему. Тепер йому уже більше 70 років. Він зрозумів, що його система, яку творив 30 років, може зникнути. Це дуже добре, що він готовий інших навчати.
На жаль, подібні приклади в Україні поодинокі. Бо в основному старе покоління тільки міцно врослося у свої посади і не дає розвитку молоді.
– Додаткова оплата у багатьох країнах надається лікарям за те, що у них пацієнти здорові й не хворіють, – говорить в. о. міністра. – Замість того, аби фінансувати присутність лікаря, там фінансуються результати його діяльності.
Нині старі керівники медичної галузі в Україні стали великим гальмом впровадження реформ. Буковина має один із таких негативних прикладів тиску старих, ще з часів комунізму, керівників, які гальмують розвиток галузі. І щойно молоді лікарі-депутати спробували запроваджувати нові прогресивні методи лікування та організації галузі, як наразилися на агресивний супротив старої «совєтської» школи медичних чиновників.
Коли останні зрозуміли, що неспроможні вести дискусії з молоддю на рівних, вони задіяли підлі методи боротьби з нею. По лікарнях почали збирати підписи під листами, у яких несправедливо паплюжили молодих медиків. Людей змушували підписувати подібні листи. Але цей метод також уже не спроможний зупинити медичну реформу. Бо навіть в.о. міністра на своєму рівні також зіштовхувалася з подібним супротивом. І це закономірне явище боротьби нового зі старим.
Що й казати, коли на Буковині середній вік головних лікарів – майже 70 років. За цей час вони втратили професійність і не навчилися менеджменту. З`ясувалося, що найбільшим гальмом реформ в українській медицині є той чиновницький керівний апарат, який губить і медицину, і медичну господарку.
– Ми переписуємо кваліфікатор для керівництва лікарень, – говорить Уляна Супрун. – Створюємо дві посади у керівництві. Буде один головний лікар, медичний директор, а другий – менеджер. Насправді усією господаркою лікарні керуватиме менеджер. Він займатиметься фінансуванням закладу, ремонтом, забезпеченням усім необхідним. А головний лікар займатиметься медициною. Коли ми від головних лікарів відсторонимо потоки фінансування, то вони швидко підуть на свою пенсію. А молоді лікарі почнуть активну працю. Будуть відкриті конкурси на посади головних лікарів. Ми свідомі, що у комісії напихатимуть тих людей, котрі захочуть обирати неправильних керівників. Більше того, будуть збирати підписи і будуть казати, що конкурси проводити не можна. На жаль, це забере роки, поки зміниться наше мислення і ми побачимо реальні зміни.
Приклад відкритого конкурсу на посаду головного лікаря Охматдиту підтвердив усе, що говорила Супрун. Подало заявки тільки 9 лікарів. А сподівалися, що на головну лікарню держави буде не менше сотні претендентів. Причому п`ятеро з дев`яти навіть не всі документи подали. Інші навіть не мали якогось бачення праці, не мали програми. А самі були такі зухвалі, нібито всезнаючі. Для покращення стану справ вважають необхідним тільки придбання магнітно-резонансного томографа (МРТ). Там 5 років триває будівництво. Там корупція. Там таргани по стінах лазять…
Кандидати на головного лікаря не змогли побачити шляху вирішення проблем. Тому оголошено новий конкурс. Для них то був шок. Бо вони між собою, напевне, домовилися, що хтось із них стане керівником. Не так сталося, як вони хотіли.
– Треба змінити принципи фінансування охорони здоров`я в Україні, – продовжила Уляна Супрун. – Децентралізація дасть можливість на місцях розподіляти кошти на найнеобхідніше. Вплив на це чиновників стане мінімальним. Вони втрачають контроль над такою системою. Бо звикли, що через їхні руки все проходить. І тоді їм буде некомфортно. Вони не будуть потрібні у такій системі.
Результати реформи, яку так боляче проходить Україна, стануть відчутними через 5-10 років.
Про ліки
– Велика проблема в Україні – це те, що можна вільно закупити в аптеці будь-які ліки. То не все ліки, які можна купувати без рецепта. То неправдиві засоби, вітаміни або підробки. Колись було 1200 лікарських засобів, які можна було закупити за державні кошти. Не всі то були ліки. Якісь трави, вітаміни. Тепер ми з них закуповуємо 340 правдивих, визнаних ВОЗ медичних препаратів. Цими ліками ми можемо забезпечити всіх пацієнтів. Їх не можна буде закуповувати без рецепта лікаря. Це програма «Доступні ліки». Їх продадуть дешево або нададуть безкоштовно. Вже з 1 квітня в аптеках за рецептами та довідками лікуючих лікарів безкоштовно чи за невисокими цінами зможуть отримувати ліки хворі на бронхіальну астму, серцево-судинні недуги та цукровий діабет.
У Польщі ліки вдесятеро дешевші за наші. У кожній лікарні мають бути вивішені списки наявних безкоштовних ліків. Якщо нема такого, то треба звертатись до Міністерства охорони здоров`я. На гарячу лінію.
Про перинатальний центр
– Ми уже дали від держави 45 мільйонів гривень. Але треба 90. Половину мусить дати обласна рада. І тоді буде перинатальний центр у Чернівцях.
Журналісти пожартували, що для цього потрібно знову посадити до тюрми пів-Насірова. Нехай Насіров тепер втече, а потім його треба повернути. І ще 4-5 разів «дозволяти» втікати, кожного разу за викуп у 100 млн. грн. І будуть тоді гроші не тільки на перинатальний центр, а й на інші потреби.
Про навчання і освіту
– Новинки медицини, охорони здоров`я у цей час друкуються в англомовних журналах. Тому студенти-медики, лікарі України змушені знати англійську. Я мала виступ у Буковинському державному медичному університеті. В аудиторії було не менше 120 студентів. Але тільки п`ятеро з них володіли англійською мовою.
Про лікарські округи
– У Чернівецькій області буде три лікарських округи: Східний, Центральний і Західний. Лікарні нікуди не подінуться. Навряд чи їх закриють. Ці заклади буде переведено у перший чи другий рівень. Хоч міністерство ще не вирішує, скільки округів має бути, але контролює, чи підпадають вони під необхідні умови і вимоги.
Госпітальні округи дозволять людям мати доступ до лікарень 1-го і 2-го рівнів. Також необхідними є реабілітаційні центри. Все вирішується на місцевому рівні. Округ великою мірою залежить також від доріг. Це великий ґандж України. Від них залежить доступність до лікарень.
Тут також відповідальність покладається на місцеве самоврядування. Йому треба добре працювати над інфраструктурою.
Госпітальні округи – не тільки медичні заклади. Це і дороги, і громадський транспорт, і санітарні машини й т.д.
Усе це краще знають на місцях, а не з Києва. На трьох округах всі вимоги виконано. Але стара система буде противитися. Ми йдемо вперед. Та система охорони здоров`я, до якої ми прагнемо, існує у цілому світі. У Великій Британії вона працює вже 60 років, 40 років – в Іспанії. Там добре людей лікують, лікарні не закрилися. Лікарі не всі виїхали за кордон. І ми можемо мати таку ж систему.
До нас їде міністр
Уляна Супрун приїхала до Чернівців без помпи, без почту, без кортежів. Це вам не Аваков, якому стелили килими і перед ким стелилися чиновники та мєнти. Ніхто не знав, куди вона піде і з ким зустрінеться. Знайомий надав їй власне авто для проїзду містом. А більше вона ходила чернівецькими вулицями пішки з червоним наплічником. Через це трапився один курйозний випадок. Увечері вирішила пані міністр зі своєю помічницею повечеряти у «Панській гуральні», розташованій на розі вулиць О. Кобилянської та О.Доброго. Заздалегідь замовила столик. Але випадково зустрілася зі своєю знайомою. Тож вирішили повечеряти утрьох. Прийшли до гуральні. Того вечора грали Хорватія з Україною. Людей у ресторані повно. Столики зайняті. Пані міністр попросила до їхніх двох замовлених місць доставити один стілець. Адміністрація гуральні, обслуга від великого напливу клієнтів не знаходили собі місця на шостому небі. Залізли на сьоме. Тож пихато і зверхньо відмовили Уляні Супрун. Вони навіть не уявили собі, що розмовляють з міністром (хоча й з прикладкою «в. о.»). Мовляв, прийшла тут якась білявка з наплічником до ресторану. «У нас таких туристів щодня хоч греблю гати».
Образили вони міністра, навіть не підозрюючи кого. Уявіть собі Авакова на місці Супрун… Та з цієї «Панської гуральні» за таку поведінку каменя на камені не залишилося б. А міністра охорони здоров`я можна ображати. Міністра від поліції – ні! Бо перша скромна, цивілізована. Другий – сильний, нескромний…
Отак і «прогнали» з «Панської гуральні» пані міністра. Пішла вона у заклад навпроти, до Кедя. Тож повечеряла.
Це був останній курйоз на Буковині. Але не перший.
Перший стався в Остриці Магалянській. Чомусь саме туди навігатор привів Уляну Супрун.
Тож вона посеред вулиці зупинила каруцу (фіру) і спитала фірмана як життя, чи має за що жити, чи лікують його добре і його родину, чи дороги добрі у селі і де розташований ФАП. Чоловік все розповів як на духу. Бо Супрун таки має підхід до людей. Отож пішла до ФАПу міністр пішки. Дивиться, а селяни перед дверима амбулаторії знімають взуття і босими заходять всередину. Зазирнула туди й міністр. На підлозі постелені чисті килимки. Пані міністр роззулася і зайшла всередину. Як усі!
Потім їхали вони до госпіталю ветеранів та інвалідів війни. Десь там зупинилися, де не можна ставити авто. Охоронець категорично не дозволив паркуватися там, де не дозволено. Міністр підкорилася.
Аж тут вибігає головний лікар. І до охоронця: «Ти що, не бачиш?! Це ж міністр!»
Уляна Супрун спокійно так відповіла: «Він зробив усе вірно. Чим я маю відрізнятися від інших? Не можна всім, то не можна й мені!»
