Луї де Принс
На думку багатьох істориків кіно, істинним батьком кінематографа є французький винахідник Луї Ле Прінс, який першим зобразив рухомі об’єкти на паперовій плівці, використовуючи камеру з одним об’єктивом. У 1888 році він використав свій винахід у фільмі «Сцена в саду Раундхей». По суті це був 2-секундний кліп, знятий на плівку «Істман» за допомогою однооб’єктивної камери. Фільм вважається першою картиною, в якій представлені рухомі об’єкти (люди). Раніше існували тільки рухомі фотографії Майбріджа, який, для наукових цілей, знімав рух людей і тварин. Ле Прінс же першим винайшов камеру, яка знімала реальний рух.
У вересні 1890 року Ле Прінс сів у потяг на Париж, де він мав зустрітися зі своєю родиною для поїздки в Сполучені Штати. Там планувався публічний показ фільмів і демонстрація його винаходу. Але коли поїзд прибув до Парижа, там не виявилося Ле Прінса, як втім, і його багажу, устаткування, креслень. Існувало багато версій для пояснення його зникнення. Найбільш реальна – смерть від руки заздрісників-конкурентів. Найбільш часто в цьому випадку згадувалося ім’я знаменитого винахідника Томаса Едісона, який тепер офіційно вважається винахідником кінокамери. А в ті далекі дні його компанія, через деякий час після зникнення Ле Принца, запатентувала дуже схожий винахід. Багато років по тому в поліцейських архівах була виявлена фотографія утопленої людини, якою, можливо, був Ле Прінс.
Звено19 (політ 19)
Одним з найбільш дивних зникнень в історії авіації є зникнення ланки «Політ 19» з п’яти літаків-торпедоносців, які зникли під час навчального польоту поблизу Флориди в кінці 1945 року. Разом з ними також зник рятувальний гідролітак РВМ-5 Мартін «Маринер». У передбачуваному місці зникнення не було виявлено ні плям на воді, ні маси уламків. Офіційною версією вважається втрата орієнтування над океаном. По ряду неофіційних версій, зникнення літаків пов’язане з аномальними явищами в районі Бермудського трикутника, з діяльністю інопланетян та іншим. Ці версії не знайшли підтвердження, тому вони, в основному, ґрунтувалися на свідченнях зацікавлених осіб – журналістів, екстрасенсів, уфологів.
Існує кілька версій, згідно з якими мета польоту ланки відрізнялася від офіційно опублікованої. Деякі джерела пов’язують даний випадок з інцидентами, що мають відношення до так званого Філадельфійського експерименту. У будь-якому разі зникнення літаків є одним з вирішальних у формуванні феномена Бермудського трикутника.
Суддя Крартер
Сьогодні ім’я судді Кратера вважається маловідомим, але його зникнення в 1930 році стало справжньою сенсацією загальнонаціонального масштабу. 41-річний красень, улюбленець жінок, багатий юрист з Нью-Йорка Джозеф Форс Кратер в квітні 1930 року був призначений на посаду у Верховному суді штату Нью-Йорк. Через чотири місяці після призначення суддя Кратер зник. Він сміявся і розмовляв з приятелями на виході з розкішного ресторану в Манхетені, попрощався з ними, сів у таксі і більше його не бачили і не чули. Його зникнення стало початком одного з найбільш глобальних полювань на людей в історії Нью-Йорка. Але довгі роки ретельних розслідувань, мільйонні витрати і спроби відшукати зниклого не дали результатів. Докладно проведене поліцейське розслідування показало, що з рахунків знято всі гроші, а особистий сейф – порожній. Ходили чутки, що суддя втік з танцівницею Атлантік-Сіті на ім’я Саллі Лу Рітс, яка також пропала через деякий час після зникнення Кратера.
Дружина судді заявила, що її чоловік був убитий «через якісь політичні махінації». Інші теорії пов’язували долю судді з організованою злочинністю. На думку деяких людей – це було вбивство в результаті шантажу, і вбив його друг танцівниці, коли суддя відмовився платити далі. 6 червня 1939, через дев’ять років після зникнення, суддя Кратер був офіційно оголошений мертвим. Справу так і не закрили. Чутки про його повернення продовжували з’являтися і шістдесят років по тому.
