Що відбувається з природою у випадку ядерної аварії? Що стається з природою тих місць, які покинула людина?
Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції (1986 рік) в сучасній Україні кілометри землі перетворилися на радіоактивні руїни. Мешканці, які проживають в районах, найбільш забруднених в результаті стихійного лиха, були евакуйовані і переселені за наказом уряду. Земля зони відчуження була залишена напризволяще. І дивно, що ця «мертва зона», стала свого роду пост-ядерним раєм, населеним бобрами і бізонами, кіньми і птахами, рибою. І правлять всім цим «балом» чорнобильські вовки.
Доступ до зони тепер допускається лише на обмеженій основі і вчені ведуть спостереження за збереженими дикими тваринами в районі, намагаючись дізнатися, як різні види справляються з невидимим випромінюванням. Оскільки вовки, як хижаки, найкраще відображають стан всієї екосистеми, дослідники ставлять над ними досліди: якщо вовки почувають себе добре, то їхні «жертви» також повинні мати добре здоров’я, незалежно від навколишнього середовища. Відповідно, ключова мета довгострокового вивчення вовків – визначити їхнє здоров’я, види, чисельність, розмноження.
У 2011 році глядачеві було представлено кіно-проект «Радіоактивні вовки Чорнобиля», зйомки якого проводилися в білоруському радіаційно-екологічному заповіднику на території, куди з причин високого рівня радіаційного забруднення, доступ стороннім заборонено. За словами режисера картини Ігоря Бишнева, в більш екстремальних умовах знімати кіно йому ще не доводилося.
