Тренд тижня – в Україні все добре. Можемо розходитись. Одразу кілька владних спікерів за останні дні поділились з українцями своїм баченням українців.
Тренд задала головний аудитор Лідія Гаврилова. НАБУ обшукало її квартиру за підозрою у незаконному збагаченні. У квартирі знайшовся чоловік, з яким Гаврилова ніби розлучилась, готівку звісно. І банківські золоті злитки. І от саме зливки її прославили.
Щоб ви розуміли, що саме має бути у вас вдома додам, що зливки головного аудитора це 75 грамів золота. Ціна приблизно 110-120 тисяч гривень. І на фоні 120 тисяч доларів готівки, яку знайшли у Гаврилової це дійсно сувенір. Але – ей, це 120 тисяч гривень. І відкласти їх дуже надовго – золото це консервація грошей – може собі, м’яко кажучи, далеко не кожен.
Але вже за кілька днів виявилось, що Гаврилова з її активами на кілька мільйонів гривень – навіть не дотягує до середнього класу. Програма “Схеми” оприлюднила деталі “різдвяного турне” Юрія Луценка на Сейшели. Там родина генпрокурора орендувала дві віли та відпочивала зі швидкістю 50 тисяч доларів за тиждень.
Цікаво, що спочатку багато коментаторів підтримували Юрія Вітальовича. Говорили що журналісти перебільшили. Що там все мало б бути набагато скромніше. Аж доки сам генпрокурор не повідомив, що все нормально. Так. Сейшели. Так вілли. Так – 20 тисяч доларів за тиждень оренди одного бунгало. Але що такого? Нічого надмірного він у такій відпустці не вбачає, нормальний варіант для середнього класу.
В цей момент десь заплакала одна головна аудиторка, усіх запасів готівки якої вистачить лише на два тижні Сейшел. А тому, що потрібно було йти не керувати висококорупційною структурою, а у середній клас. Хто там історично складає середній клас? Медики, програмісти, юристи, генпрокурори.
Полірнув бачення середнього класу – багаторазовий депутат, регіонал, а нині провладний політексперт Тарас Чорновіл. Який драматично описав, як стоїть біля кас у супермаркеті й облизується, доки середній клас торбами тягне з магазину делікатеси, які він, Чорновіл, собі дозволити не може. І це супермаркет не у центрі, а у робочому кварталі Києва. І народ просто пре кілограмами чорну ікру.
Потім пан Тарас виправився і почав говорити про те, що бідних вистачає, і нерівномірність статків – це велика проблема. Але після тези про те, як він заглядає у кошики сусідам у черзі до каси це вже більше скидалось на прохання до Адміністрації президента підвищити йому зарплатню.
І от скажіть мені, як громадяни країни із середньою зарплатнею у 14 тисяч гривень у Києві – і вдвічі меншою у решті країни мають реагувати на такі відомості про себе? Або облишимо середню зарплатню, візьмемо айтішників, вони нині в фаворі, заробляють більше всіх. І для тижневого відпочинку “генпрокурор-стайл” непоганому програмісту все одно потрібно накопичувати гроші роки два. Це якщо він не їстиме не лише ікру, дратуючи Чорновола, а взагалі не їстиме.
Але ж автори усіх цих тез політики. Вони не можуть не розуміти, що після таких заяв кожен, хто знає – скільки грошей у нього в гаманці – їх зненавидить ще більше. Навіщо вони верзуть таке? Я маю відповідь. Вони страждають заради усіх нас. Вони топлять свій імідж в Україні, але витягують імідж України у світі.
Що про нас знають в світі? Корупція? Якісь провальні місця у бізнес-рейтингах. Якісь недолугі рішення у міжнародній політиці.
І тут ми вриваємось в світові стрічки новин. Кожен Українець має золотий запас. Середній клас винаймає вілли на Сейшелах. Під супермаркетами нудить щурів від ікри. Президент – трііішечки багатший за народ – тому орендує приватний острів. Але анонімно, бо скромний.
Ви ж розумієте, що будь-яка компанія захоче вийти на такий ринок! Жодні перешкоди не зупинять інвестора перед тим, щоб вкласти гроші в економіку країни, де чорну ікру мажуть просто на золоті зливки. А цих перешкод буде повно. Та країні створено такий образ, що інвестори на животі повзтимуть та благатимуть взяти їхні долари просто у черзі на пропускному переході “Ягодин”.
А коли начальник митного пункту – яскравий представник середнього класу, як його бачить генпрокурор, до речі – презирливо їм відмовить, бо щоб інвестувати в Україну потрібно довести, що ти годен її високої економіки, інвестори просто перекидатимуть пачки доларів через кордон. Щоб хоча б трішечки долучитись до прекрасного.
Це ми тут скаженіємо від нісенітниць які верзуть Луценко і Чорновол, але вже просто зараз міжнародні інвесткомпанії витягають усі гроші, щоб негайно будувати завод “Роллс-Ройс” в Коростишеві.
Є варіант, звісно, що хтось просто втратив відчуття реальності. І не лише про український середній клас, якого немає, а й про те, як живе середній клас у світі взагалі. Але ми будемо вірити в прекрасне. Адже в країні Юрія Луценка і Тараса Чорновола хочеться жити всім.
