Як вона протистоїть загрозам цифрового світу?
Кожного року світові лідери, а також незчисленні експерти з питань оборони, колишні та діючі посли, міністри і топ-чиновники Європи та США опиняються в одному місці – у готелі Bayerischer Hof.
Елегантні інтер’єри, які більше пасують гостям, що шукають спокою та розкоші, слугують традиційною локацією для проведення щорічної Мюнхенської конференції з безпеки. Там запрошені гості намагаються зрозуміти труднощі, з якими зіштовхується Захід, зокрема, в питаннях міжнародних відносин.
Та коли стратеги, які прагнуть дізнатись, що відбувається із Заходом, який займав домінуючу позицію з часів 1945-го та після закінчення Холодної війни, розглянуть «Мюнхенський звіт про безпеку-2018: До обриву й назад», вони можуть розчаруватись.
У звіті розглядають питання зростаючого впливу Китаю, надії на Африку, заходи кібербезпеки, безкінечні сварки в Європі, США під керівництвом адміністрації Трампа, а також те, куди рухається Росія.
Чого не вистачає, так це комплексного підходу.
Адже країни, які відносять до Заходу, переживають такі фундаментальні зміни, що розглядати їх у контексті «добре» чи «погано» це для трансатлантичних відносин, стає просто недоцільно.
Діджиталізація – фактор, який суттєво міняє правила гри.
Цифрова ера змінює все: від політики та політичного представництва до таких критичних питань як важелі впливу та сили, забезпечення стабільності, прозорості та існування демократії. Діджиталізація становить виклик для трансатлантичних відносин і домінуючого впливу Заходу на події. Наразі зрозуміло, що усі розмови на Мюнхенській конференції про світ після 1945 року будуть крутитися навколо теми цінностей, прагматизму, толерантності та непорушності кордонів. Але такий підхід треба міняти.
І причина не лише в анексії Криму Росією у 2014 році та егоїстичному ставленні Європи до біженців – хоча саме це зруйнувало світовий порядок. Діджиталізація – це фактор, який суттєво міняє правила гри.
Від того, наскільки це візьмуть до уваги демократії, автократії та інші гравці, й буде залежати новий порядок. Захід має шукати нові способи боротись з проблемами, що виникли після 1945-го та закінчення Холодної війни. Це нелегко, але вкрай необхідно, якщо Захід і надалі хоче стояти на захисті демократичних засад та цінностей, залишаючи за собою статус борця за свободу та права людини.
Здається, що в докладі Мюнхенської конференції висувають припущення, що традиційні трансатлантичні відносини цілком можуть співіснувати зі зростанням впливу Китаю, заходами кібербезпеки та нав’язливими спробами Росії розділити Захід. Це припущення основане на ностальгії та прагненні приймати бажане за реальне – настроями, до яких схильні цілі покоління європейців та американців після 1945 року.
Ідея про те, що Захід базується на засадах прагматизму і толерантності, демократії та відкритості, сьогодні як ніколи актуальна. Та швидкість розвитку технологій дається взнаки. Йдеться про розвиток штучного інтелекту, величезний потік подій та думок, фейки та дезінформацію.
У поєднанні це все стає неабияким викликом для існування традиційних засад західної демократії. Як використовувати технології краще за всіх знає Китай. Там уже встановили брандмауери та створили сучасну систему контролю та спостереження за населенням.
У Єгипті, де соціальні мережі свого часу відіграли ключову роль в організації боротьби з екс-президентом Хосні Мубараком, тепер використовуються діючим лідером Абделем Фаттахом Ас-Сісі як інструмент для придушення інакодумства.
Тим часом Захід не спішить використовувати нові засоби для захисту демократії та промоції своїх цінностей.
Толерантність та відкритість – це головні характеристики Заходу. Та погляньмо, як ЄС та НАТО – організації, які мали би слугувати захисними мурами того світу, справляються з тими, хто поступово відкидає їхні цінності. Замість критикувати поступову відмову від верховенства закону в Туреччині, НАТО відмовчувалось. Те ж саме з ЄС: здається, організація просто нездатна якимсь чином вплинути на Угорщину та Польщу, де чинять наступ на європейські цінності. Не кажучи вже про хронічну корупцію у Румунії.
Немає жодної причини, яка заважає західним урядам користуватись перевагами цифрової ери для просування своїх цінностей шляхом більш креативного підходу до соціальних мереж. Демократичні країни просто зобов’язані використовувати розвиток технологій на свою користь.
Так, як вони це і робили після 1945 года. Лишилось тільки звільнитись від застарілих поглядів та ностальгії.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Carnegie Europe. Републікація повної версії тексту заборонена
